СТЕЙТМЕНТ

«Тиша» — це дослідження тиші не як відсутності звуку, а як фізичного,
психологічного і візуального стану.

У роботах тиша виникає через відстань, паузу, порожній простір,
повторення, переривання та зникнення. Знайомі пейзажі, людські постаті
й побутові простори перестають бути просто зображеннями конкретних
місць чи подій і стають носіями пам’яті.

Важливу роль відіграє поєднання рисунка з ниткою та іншими матеріалами. Втручання нитки в зображення порушує площину рисунка, її роль виходить за рамки декору: вона з’єднує або розділяє фрагменти, створює межі і ритми. Її характер приносить відчуття присутності туди, де саме зображення застигло в памʼяті нерухомим спогадом.

Частина цих структур відсилає до орнаменту та культурної пам’яті, але
не відтворює їх буквально. Вони з’являються як фрагменти коду — щось
впізнаване, але не до кінця прочитане.

Війна присутня в серії як контекст, у якому багато цих робіт виникли,
але «Тиша» не є прямою ілюстрацією війни. Її поле ширше: це пам’ять,
очікування, дистанція, втрата, культурна тяглість і те, що залишається
після того, як подія вже зникла з поля зору.