Валерій Пирогов

ҐІ́НЗБУРҐ Віталій Аркадійович (23. 04. 1938, м. Костянтинівка, нині Донец. обл. – 24. 01. 2006, Львів) – художник декоративного скла. Народний художник України (1992). Бронз. (1972, 1985) та срібна (1978) медалі ВДНГ. Член НСХУ (1976). Закін. Львів. політех. інститут (1960). Працював на Львів. скляному вироб. об’єдн. «Райдуга» (1960–2001): художник, заст. гол. художника, від 1965 – керівник дільниці декор. скульптури. Учасник обл., всеукр. мистецьких виставок від 1961. Персон. – у Львові (1980, 1989, 1998), м. Отару (Японія, (1992), м. Утрехт (Нідерланди, 1997), Києві (1998, 2002). Автор скульптур та скульптур. композицій. Роботи зберігаються у МЕХП, НХМ, Сум. ХМ, Нац. музеї у Кракові.

Основні твори

«Заячий біг» (1960), «Коник-стрибунець», «Чаплі» (обидва – 1961), «Пташеня» (1962), «На полонині», «Рибалка» (обидва – 1963), «Гімнастики», «Дівчина з оленем», «Олень з оленятком» (усі – 1964), «Коні» (1969), «Леви» (1970, 1973), «Гуцульське весілля» (1972), «Півень», «Дракони» (обидва – 1973), «Метелики» (1974), «Літо» (1975), «Чорти-склодуви», «Торс» (обидва – 1980), «Сови», «Грації» (обидва – 1981), «Скло» (1982), «Флора» (1985), «Склодуви» (1986), «Свіжий вітер», «Джерело» (обидва – 1987), «Ікар», «Фенікс» (обидва – 1989), «Спрага» (1991), «Цикламени» (1992), «Морські лілії (Квіти водяні)», «Юність» (обидва – 1995), «Галактика» (1996), «Експресія» (2000).

Значна частина станкових творів Валерія Пирогова уособлює позитивні образи, які наділені винятковою настроєвістю і легкістю. Автор пропонує глядачеві фрагменти з буденних ситуацій, фіксації миттєвостей, які виринають з автобіографії художника; багато скульптур мають виразні риси автопортрету. Також митець вводить у свою пластику колір. Водночас, ми можемо відчути в скульптурах В. Пирогова настрій відчаю, незворотності втраченого, прагнення балансу, пошуку опори й стійкості. Художник немов урівноважує внутрішні особистісні почуття туги й відчаю з неустанним прагненням світла і добра.