Ігор Панчук

Центральним у творчості Ігора Панчука є образ фантастичної антропоморфної істоти. Художник деформує пропорції тіла, акцентує увагу на позі, жесті, міміці, чим досягає психологізму сюжету, емоційного напруження твору. За стилістикою тяжіє до сюрреалізму. Колорит картин лаконічний. Зазвичай домінуючий колір (часто синій, зелений) доповнюється двома допоміжними (червоним, жовтим). Подекуди роботи вирішуються в монохромному колориті із світло-тіньовим моделюванням форм.

Народився в с. Гриценки Хмельницької області (1981). Освіту здобув у Львівській національній академії мистецтв. Вісім років прожив у Польщі, де презентував чотири персональні виставки. Два роки співпрацював за контрактом з варшавською галереєю «Marzand.Eu». За місяць до війни повернувся до Львова, де живе і працює дотепер.

Вибрані виставки: «За крок до війни» (Падерборн, Німеччина, 2022); «Живопис» (Лондон, Англія, 2022), «Holy Land» (Хайфа, Ізраїль, 2018); «Новорічна» (Центр сучасного мистецтва, Івано-Франківськ, 2018) «Живопис» (Жешів, Польща, 2017). Роботи зберігаються в приватних колекціях України, Польщі, Ізраїлю, Німеччини, Чехії, США.

«У своїй творчості я постійно намагаюся вчитися чомусь новому, розвиватися. Протягом п’яти останніх років працював над кольором. Ніби щось трохи в тому почав розуміти. Тепер більше уваги приділяю композиції. Ну і, звичайно, пластиці. Поза, жест, міміка – це важливо. Як кажуть, Диявол криється в деталях.

Загалом, живопис, картина – це інструмент впливу на глядача. І в ньому важливе все, кожна деталь. Головне, досягти певного стану, занурити глядача в певне середовище, емоцію. При цьому, робота має бути живою, не замученою. Колір має вібрувати. І в цьому процесі творення для мене найважче – це завершити роботу. Ти ж постійно прагнеш до якогось ідеалу, а потім виявляється, що його немає. Це велика мука! Поставити підпис під картиною – це наче акт капітуляції, це ніби визнати поразку у цій безкінечній війні із самим собою».