Іван Турецький

Відомий художникІван Турецький

В потоці часу наше життя – лабіринт. Його перебіг нагадує калейдоскоп форм, тонів, кольорів, емоцій, почуттів і вражень. Усвідомлення лабіринту – це інтуїтивний творчий крок, який робить кожна людина і який веде до її неминучої еволюції. Абстракціонізм є остаточною формою вираження процесу пізнання себе і світу в нескінченному просторі часу.

 

Колір і простір є основними елементами, які, розкриваючись світлом, відіграють ключову роль у тематиці кожної картини Турецького: «Поняття кольору для мене має першочергове значення. Кольори в моїх роботах важливіші ніж предмети, тому що люди можуть відчувати широкий спектр емоцій через кольори”

У своїй творчості Іван Турецький через символи і знаки, форми і кольори, світло і тінь, через музику ставить філософське питання самоусвідомлення. Він пропонує концепцію лабіринту як символу життя і долі.

Зазвичай ми намагаємося планувати своє життя наперед, ретельно прораховуючи кожен крок. Однак часто наші прогнози та плани вимагають коригування або повної зміни. Іван Турецький вважає, що йти лабіринтами легше, якщо йти за серцем. Спираючись на минулий досвід радості та болю, наше серце веде нас шляхом найменшого опору та найменших помилок. Найголовніше в лабіринті – це час. За словами Турецького, час не можна ні зупинити, ні домовитися. Тому дуже важливо завжди пам’ятати, що краще менше часу проводити в глухих кутах і завжди рухатися вперед.

Перш за все, в його житті є живопис, де він намагається поєднати дві свої пристрасті – бароко та абстракцію. Його живопис за своєю стилістикою нагадує образні портрети Арчімбольдо, а також футуристичні експерименти Боччоні, Богомазова, Екстер. Задум автора – створити своєрідний 3D-кросворд кольору та фактури, у якому будь-хто, враховуючи свій настрій, сприйняття світу та силу уяви, зможе побачити власну інтерпретацію історії. Як каже автор: «Я не хочу акцентувати на історії. Я хочу, щоб рецензент сам її прочитав. Як коли дивишся на орнамент, хмари тіней… і бачиш там фігури. Для мене це найбільше хвилююче. Це гра світла, коли ти, наприклад, заходиш у старий собор, куди крізь вітражі пробиваються промені сонця, і коли разом з декором, позолотою, різьбленням і фресками створює феноменальні світлові фактури.

Особливою рисою живопису Івана Турецького є його експресивна, трепетна, буквально вловима на слух, музикальність. Музика тут більше, ніж джерело емоційного натхнення. Іван Турецький уважно шукає ритмічну самоцінність у кожній картині, яка власним обов’язком визначає пластику форми. Але на паритетних умовах із кольором.

Did you like this? Share it!