Після тривалого дослідження східних і західних моделей філософії Палій із захопленням винаходить власну унікальну техніку й манеру, яка об’єднає Схід і Захід у чітку схему універсальних законів світобудови.
Така техніка стала унікальною відомою манерою візуального спілкування Палія з глядачем. У картинах він дотримується генезису кольору, наприклад, від блакитного до помаранчевого і до тієї гармонії, яка між ними створюється. Роль людського тіла – органічний елемент простору як пауза чи тиша. Така послідовність є квінтесенцією моменту «тут і зараз».
Ігор вміло використовує абстракцію як спосіб отримання концентрації від конкретного моменту часу та сюжету, який розвивається в цей момент в його унікальному західноєвропейському гамлетівському раціоналізмі, поєднаному зі східним містицизмом – бути і не бути одночасно.
Попри те, що манера художника тяжіє до абстрактного експресіонізму, подібно до Віллема де Кунінга чи Герхарда Ріхтера, Палій не відкидає фігуративні зображення людського тіла. Форми, написані в просторі картини, органічно злиті з її геометрією, їхні тіла деформуються під впливом законів структури живопису та законів Всесвіту.
Полотна художника яскраві, динамічні, наповнені емоціями та глибоким змістом. На перший погляд може здатися, що вони написані в емоційному пориві, однак Палій підходить до своєї роботи дуже серйозно і по праву вважається одним із найкомпетентніших і технічно найточніших художників сучасної України.