«Поет реальності», народжений в Одесі

Французькі арт-критики називали його єдиним ковалем-скульптором першої третини двадцятого століття. У пам’яті друзів та численних шанувальників його мистецтва він назавжди залишився незбагненною особистістю. У характері Заду, як називали Михайла близькі знайомі, поєднувалися властивості заліза: надзвичайна фізична міць, витривалість, непідвладність нікому, але водночас за цією суворістю ховалося вразливе серце «останнього романтика».

Михайло Задунайський (Zadounaisky Michel 1903-1983) народився в Одесі у 1903 році в сім’ї інженера, відомого на той час фахівця з електрики. Ще малим хлопцем Михайло разом з родиною покинув рідне місто. Батька запрошували працювати на заводах у Туреччині, Швейцарії та Франції. З 1916 родина оселилася в Ліоні, де і залишилася остаточно. Шістнадцятилітнім юнаком майбутній Майстер вступив до Женевської школи мистецтв і ремесел, але, не закінчивши курс навчання, повернувся до вже рідного йому Ліона. Він продовжив освіту у місцевій Школі мистецтв. Навчання давалося легко, менш здібні товариші нерідко просили Мішеля допомогти їм виконати складні завдання.

Zadounaisky-1Під час навчання Задунайський відкрив для себе магічну красу кованого заліза. Завороженому містикою металу, йому захотілося створювати щось своє: перетворити звичайне залізо в коштовний матеріал, нітрохи не менш благородний, ніж мармур або граніт. Ні благання рідних, ні аргументи викладачів не змогли вплинути на рішення Михайла. Він покинув навчання в Школі мистецтв і почав працювати підмайстром у ремісничій майстерні. Чотири роки важкої праці біля ливарного ковша та з молотом в руках лише підтвердили правильність його вибору. У 1924 році Задунайський винайняв під майстерню старе складське приміщення і купив перші власні молот та ковадло.

Спочатку справи йшли так погано, що на кілька місяців у його майстерні за несплату була відключена електрика. Але молодий митець і не думав здаватися. Порушивши традиційні канони ковальського ремесла, він відірвався від звичних форм, тому його перші твори були незрозумілими ліонським буржуа. Однак, перспективність нового напрямку зразу належно оцінили місцеві ковалі. Вони почали активно копіювати твори молодого майстра.

Задунайський подав до суду на плагіаторів. Вибухнув гучний скандал. Михайло виграв процес. У нього з’явилися гроші на нову майстерню та краще обладнання. Ім’я молодого новатора набуло широкої популярності, а до його творчості прокинувся небувалий інтерес. Люди наче раптово скинули шори з очей і прозрівши почали розуміти, що Задунайський є тим, хто звичайне ковальське ремесло перетворив на високе мистецтво. Пізніше французькі мистецтвознавці назвуть його творчість поезією реальності, а створений ним консольний стіл визнають таким, що випередив появу нового стилю ар деко.

Все це буде пізніше… А тоді, лише на порозі до свого успіху, молодий хлопець з України навіть не міг мріяти про те, яке визнання чекає на нього в майбутньому, що колись його твори прикрашатимуть музейні зібрання Сент-Етьєна, Ліона і навіть Парижа!

Zadounaisky-2

На Осінньому салоні 1925 роботи Михайла Задунайського помітили і фахівці і публіка, а на Салоні декоративного мистецтва 1929 року він вже отримує свій перший почесний диплом. Важливою віхою в його творчості стало замовлення колекціонером в 1930 році кованих дверей для робочого кабінету під назвою «Двері в’язня». Задунайський викував двері на кшталт тюремних з головою нещасного ув’язненого, який закликає на допомогу. Ця робота викликала такий великий резонанс, що слідом за «Дверима в’язня» Задунайського просто «завалили» замовленнями на схожі двері та інші предмети інтер’єрів для великих аристократичних квартир і особняків.

В роботі Михайло Задунайський був перфекціоністом. Він і сам цього не заперечував. Клієнти часто не могли зрозуміти, чому так довго їм доводиться чекати на замовлену річ. Відповідь крилася у тому, що над кожним своїм твором Задунайський працював багато місяців. Спочатку кожен проект в найдрібніших деталях виконувався на папері в масштабі один до десяти. Потім будь-яка дрібниця узгоджувалася із замовником, після чого сам Майстер робив ескіз у натуральну величину. Кожна скульптура займала від року до півтора років скрупульозної щоденної роботи.

Zadounaisky-3

У 1935 році в Парижі на Салоні, що проходив у садах Тюїльрі, роботи Мішеля Задунайського знову були високо оцінені критикою. Граф де ля Круа-Лаваль замовляє йому торшер у вигляді гігантської триметрової змії. У пару їй для замку Ноай скульптор створив композицію «Мавпи і кокосові пальми».
Сьогодні обидва ці твори визнані шедеврами мистецтва XX століття.

Іншу роботу «Голова коня», виконану в цей же період, придбав для своєї експозиції Музей сучасного мистецтва Ліона.
Новий успіх очікував Задунайського в Парижі на міжнародній виставці мистецтва і технічного прогресу в 1937 році. Роботи Михайла Задунайського були відзначені медаллю.

В перші ж дні війни він записався добровольцем до французької армій – у цьому вчинку був весь «залізний» Заду.
У повоєнні роки його стиль стає більш декоративним, виваженим, а твори набувають особливої елегантності.

Вже зрілий Майстер створив один зі своїх найвідоміших творів – «Носорога», згодом придбаного музеєм сучасного мистецтва міста Парижа.

Задунайський - Носоріг

Важливою віхою у житті Михайла Задунайського стали знайомство та співпраця з Жаком-Івом Кусто. Художник викував на його замовлення лаконічні за формою, але ідеально гармонійні підставки для скам’янілостей та археологічних артефактів, піднятих з морських глибин, перетворивши їх на рідкісні твори мистецтва.

Майстер прожив довге, складне і неймовірно цікаве життя. Його ім’я стало широко відомим усім шанувальникам стилю ар деко на Заході, однак залишається ще зовсім не знаним на батьківщині. На світових аукціонах твори Михайла Задунайського продаються за десятки і навіть більше ста тисяч євро.

Анастасія Цвенгрош, Відень, 2015