Мистецтво Олекси Новаківського

Мистецтво Олекси Новаківський

 

Олекса Новаківський – то ціла епоха в українському малярстві кінця ХІХ – початку XX століття. Творчість художника являє собою літопис буднів, своєрідне дзеркало життя західно-українського суспільства.

За свідченнями його сучасників, він належав до тих художників, які не люблять працювати у тиші своїх майстерень, віддалені від реальності, замкнені у власному світі. О.Новаківський був справжнім народним художником і йому випало творити так, щоб пробуджувати у виснажених важкою недолею земляків-галичан високий дух українства. Його ім’я добре відоме в Польщі, де він навчався, робив перші кроки у малярстві й утверджувався як художник. Роботи О.Новаківського зберігаються далеко за межами України, у приватних колекціях. Привезені українськими емігрантами, вони презентують глибоко філософське за змістом, самобутнє за колоритом, ліричне за настроєвістю і реалістичне за суттю малярство. Чимало з його творів дбайливо зберігається у родинах галицьких інтелігентів – сучасників майстра – і передаються у спадок з покоління у покоління. Проте вони, на жаль, недоступні для шанувальників мистецтва. У сталінський період ім’я Олекси Новаківського взагалі замовчувалося, а коли в наступні роки митцеві врешті-решт було “дозволено” стати класиком, то згадувалося лише у помітно здеформованому, обкроєному вигляді. Під суворою забороною опинився і ряд важливих тем та фактів з його творчої біографії: довголітні стосунки із митрополитом А.Шептицьким, контакти з такими видатними сучасниками, як М.Вороний, родиною Барвінських, Колесс, Малицьких, Морачевських та багатьма іншими. Сюди відноситься також розгляд досі замовчуваних або маловідомих мотивів у творчості художника, – його праця над темою визвольних змагань УСС (“Стрілецька Мадонна”, “Ангел Смерті”, проекти гербового знаку УСС, нариси до композиції “За волю”), твори релігійної тематики (“Серце Ісуса”, “Срібна Мадонна”, “Мати Милосердя”, ескізи саркофагу для праху Йоса-фата Кунцевича та ін.).

Олекса Новаковський “Заслухалась” портрет дружини 1906 р

 

Олекса Новаковський Автопортрет з дружиною. 1910 р.

 

Олекса Новаковський “Моя муза” портрет дружини

Олекса Новаковський Серце Ісуса. 1913 р.

 

Олекса Новаковський Пробудження на фоні образів 1910 р.

 

Дуже важливе місто в його творчості займає цикл “Пробудження”, першу частину якої віннаписав у 1910році В 1914 році Новаковський продовжив тему, створивши другу частину своєрідного тетраптиха – картину “Пробудження на фоні Розп’яття” .

Олекса Новаковський “Пробудження на фоні Розп’яття”  1914 р

Третьою частиною “тетраптиха” стала картина 1929 року ” Пробудження на фоні Революції” існує ще робота “Пробудження на фоні підземелля”.

Вже у ранній період творчості (т. зв. “могилянський”, 1900-1913) художник створив значну кількість полотен, що засвідчили появу в українському образотворчому мистецтві визначного живописця, майстра високої культури. Один із кращих його творів – пейзаж “Весна в Могилі” (1911), в якому з надзвичайною правдивістю митець передав стан весняного пробудження природи. Хто знає, як склався б подальший творчий шлях О.Х.Новаківського, якби не його знайомство з митрополитом А.Шептицьким, який у 1911 р. відвідав експозицію Виставки Польського Товариства прихильників красних мистецтв у Кракові, де О.Новаківський з великим успіхом дебютував своїми творами (сто полотен). В його особі доля подарувала початкуючому художнику щедрого мецената і мудрого вчителя, який не тільки підтримав матеріально, а й справив вплив на формування свідомості митця. Владика був так вражений творчістю Олексы, що запросив його переїхати у Львів, щоб продовжити творити на “ниві українського мистецтва”.

Олекса Новаковский “Украинская Мадонна” 1910-ті рр 

Скориставшись запрошенням митрополита, О.Новаківський з 1913 р. жив та працював в Україні. Місто, як стверджують історики, зустріло художника захопленими відгуками в пресі. Художник зміг швидко завоювати галицьку публіку і зайняти в культурному житті Львова одно з центральних місць. Це ” місце” на початку 1910-х років виявилося ” вакантним”. Художник-імпресіоніст Іван Труш(1869-1941) – один з організаторів художнього життя Галіції у кінці XIX століття, як пишуть історики, “відійшов від справ і усунувся в тінь”, монументаліст і засновник українського стилю модерн Модест Сосенко(1875-1920), що розписував українські церкви, вже важко хворів, Михайло Бойчук, ім’я якого з 2000 року носить Київський інститут декоративно-прикладного мистецтва і дизайну, переїхав з Львова працювати в Київ.

Перша львівська персональна виставка Новаковского пройшла в 1921 році і була тепло прийнята польською критикою, яка назвала художника “українським епігоном краківської школи живопису”. Нагадаю, епігон – послідовник якого-небудь напряму, позбавлений творчій оригінальності. Потрібно відмітити, що в цьому значенні, епітет виглядає дуже навіть не хвалебним!

Олекса Новаковский Автопортрет.

Друг Олекси і його учень, поет і художник, історик мистецтв Святослав Гординский писав: “Завдяки підтримці і заступництву митрополита, Новаковский міг творити те, що хотів, писати картини не за замовленням, а по натхненню. Це давало йому можливість проявити повністю свою художню індивідуальність, що вдалося дуже небагатьом нашим художникам, пов’язаним так званими обставинами і умовами, які не дозволяли їм “розгорнути крила””.

 

Олекса Новаковский “Мойсей” (портрет митрополита Андрея Шептицкого) 1915-19 рр.

 

Олекса Новаковский “Копання городу” 1920 р

Для Новаковського Львівський період творчості (1913- 1935) став найпліднішим. У доробку митця з’явився ряд монументальних, масштабних за думкою образів суспільно-патріотичного та філософського звучання, полотен, які на правах шедеврів увійшли до золотого фонду українського національного образотворчого мистецтва. Тоді ж остаточно викристалізувався його неповторний оригінальний живописний стиль як українського національного майстра. І сприяли тому безпосередні контакти з рідною культурою та мистецтвом, від яких він раніше був відірваний, серйозне вивчення історії України, усної народної поезії, знайомство з творчістю українських середньовічних майстрів та зразками національного образотворчого фольклору. Все це у поєднанні з попередніми здобутками митця, які базувалися на засвоєнні класичної спадщини та досягненнях новітнього європейського мистецтва, і спричинило появу того, що ми сьогодні називаємо феноменом О.Х.Новаківського.

Олекса Новаковський “Церква”

 

Олекса Новаковський “Мадонна”

Олекса Новаковский Собор Святого Юра. 1932 г.

Олекса Новаковский “Поле” 1913 р.

У всьому українському живописі кінця XIX – початку XX ст. не було митця, крім О.О.Мурашка, який міг би зрівнятися з О.Х.Новаківським у майстерності колористичного вирішення живописних полотен. Палітра його настільки багата й насичена дзвінкими кольоровими сполученнями, що живопис мимоволі асоціюється з музикою.

“В кожному своєму творові, – наголошував сам художник, – стараюся шукати музики… Під час малювання чую цілі симфонії. Тоді хотів би я віддати свої візії в милозвучних гамах, чистих тонах, в глибокім акорді”. “Музикальність” творів О.Новаківського була тією визначальною рисою, що викликала чи не найбільше визнання і захоплення його сучасників.

Олекса Новаковський Автопортрет.

 

Олекса Новаковський “Квіти” 1931 р

Олекса Новаковський Портрет Кравчуківни

 

Олекса Новаковський “Флокси”

Олекса Новаковський “Володар Гір” портрет Олекси Довбуша  1931 р

Олекса Новаковский Портрет сина

 

Олекса Новаковский Революционерка.

 

Олекса Новаковский “Дзвинка” 1930-31 рр

 

Олекса Новаковский Натюрморт. 1916 г.

У боротьбі з самим собою, за словами історика Н.Горобца, Новаковского і застала передчасна смерть. Останнім твором художника стала композиція “Мати милосердя”(1935), виконана для кафедрального собору Святого Юра у Львові.
Помер художник у Львові в 1935 році, похований був на Личаківському кладовищі.

Нагадаю, після його смерті припинила існування і його Школа. Потім почалася друга світова, включення Галіції до складу СРСР, будівництво соціалізму, і якось не до імені і творчості художника було.

Тільки у березні 1972 року, і те, з нагоди урочистого святкування ЮНЕСКО 100-річчя з дня народження художника, у будинку, де він жив і працював упродовж більше 20 років, був відкритий художньо-меморіальний музей його імені. Та й той лише частково займав будинок митця. Другу половину віддала під гуртожиток.