Людмила Корж-Радько

Народилася 11 травня 1956 м.Печенга Мурманської області (Росія).
Новизна живописного мислення - відмінна риса творчості Людмили Корж-Радько.
Твори Людмили істотно відрізняються від  робіт інших авторів. Вони надовго запам'ятовуються. Їй притаманна сміливість творчого пошуку, прагнення до прояву авторської індівідуальності.  З 1968 по 1975 рік навчалася в Республіканській художній школі ім. Тараса Шевченка в Києві, одному з найпрестижніших профільних навчальних закладів Украіни. З 1975 по 1980 роки студіювалась у Львівському інституті прикладного та декоративного мистецтва. Також працює в жанрі монументального, станкового живопису та книжкової графіки. Викладач Ужгородського коледжу ім. Ерделі.

Світ образів Людмили - сконцентровані вирази поетико-філософських понять. Багатий внутрішній світ проступає крізь малюнки її робіт. Багаторічні творчі пошуки в графіці і живописі, камерна філософська натура художниці вилилися в цілу систему образотворчих умовностей. Її творчу манеру відрізняє витонченість, вишукана лінеарність і декоративність.

Жіночі образи займають центральне місце в творчості художниці. Застиглі Пані на полотнах - умовні фігури, в яких об'єднані одвічні протилежні поняття Інь і Янь. Ці образи статичні, рух майже відсутній. Лаконізм образотворчих засобів підтримує загальне елегійне звучання.
Споглядання - основа творчості Людмили. Умовність  лише загострює спостережливість. Хіба тільки очі жінки здатні розкрити його внутрішній світ? Зовнішні прояви емоцій мовчазних Пані художниця ховає в хитросплетіннях пальців.
У невибагливих сюжетах, спокійних тонах, буденності персонажів художниця вміло демонструє глибокий професіоналізм і безпосередність. Повноту уявлень  про людину і світ відображає не тільки живопис Людмили, а й книжкова графіка. Одними з  робіт є ілюстрації до “Декамерона" Д. Боккаччо. Арсеналом художніх засобів, лаконізмом і гостротою малюнка художниці вдалося передати не тільки дух епохи Ренесансу. Об'єктом зображення стає світ людських емоцій і відносин. Без натуралізму і надмірної конкретики, художниця розшифровує  образи, де головним стає мова жестів і міміки.
У творчості Людмила - антрополог настрою. Її роботи завжди відрізняються легким, плавним, впевненим малюнком, м'яким гармонійним колоритом. Мож-ливо, це обумовлено тим, що не сприймає творчість як конвеєр, де щоденна норма - шедевр. Тому може дозволити собі малювати те, що відчуває, без претензій на оригінальність і визнання.

Вам сподобалося це? Поділіться ним!